Дослідження: життя може вижити в океані Енцелада, лишилося туди долетіти

Два нові дослідження підсилили припущення, що крихітний супутник Сатурна Енцелад може бути домом для позаземного життя, і що з'ясувати це, ймовірно, простіше, ніж очікували науковці. Роботи, про які розповів огляд The Abstract від 404 Media, перевіряють, чи виживуть у прихованому океані супутника мікроби, схожі на земні, і як майбутній зонд зафіксує їхні сліди.

Мініатюрний океанічний світ

Діаметр Енцелада — лише близько 480 кілометрів, але під крижаною корою він має підповерхневий океан і гідротермальні джерела на дні, а на Землі такі місця — осередки життя. Супутник також викидає воду цього океану крізь гейзери на поверхні, тож зонди, що пролітають повз, можуть брати проби морської води напряму. Апарат NASA Cassini, який працював на орбіті Сатурна до 2017 року, кілька разів пролітав крізь цей космічний «водограй», щоправда, без приладів для пошуку ознак життя, тобто біосигнатур.

Мікроб у змодельованому «содовому океані»

У першому дослідженні науковці створили в лабораторії аналог «содового океану» Енцелада: лужної води, багатої на карбонати. У цей аналог вони помістили Methanothermococcus okinawensis — мікроба, який любить тепло і живе біля глибоководних гідротермальних джерел на Землі. В організму справи в змодельованому середовищі пішли навіть краще, ніж очікували. За словами дослідників на чолі з Ванессою Гельмбрехт із Мюнхенського університету Людвіга й Максиміліана, це потенційно розширює «вікно придатності для життя підповерхневого содового океану Енцелада».

Крижані зерна можуть бути вже відсортовані

У другому дослідженні команда заново опрацювала спостереження Cassini за крижаними зернами, які гейзери викидають у космос. Виявилося, що краплі океану в вакуумі замерзають повільно, і органічні молекули розділяються на скупчення схожих сполук. Біосигнатури в цих краплях можуть бути зручно відсортовані для будь-якого приладу, що їх упіймає. «У зернах шлейфу кожну відокремлену сполуку можна знайти в сильно підвищених концентраціях у відносно малій частці крижаних зерен», — сказали дослідники на чолі з Франком Постбергом і Цзенхуей Цзоу з Вільного університету Берліна. Вони назвали це доброю новиною для майбутніх місій, які зможуть аналізувати крижані зерна поштучно.

Місія все ще на кресленні

Концепції повернення до Енцелада обговорюють роками, але жодну досі не затвердили офіційно, зокрема Enceladus Life Finder від NASA і місію L4 Європейського космічного агентства. З погляду астробіології Енцелад — «низько висячий плід»: океан, хімія і дедалі більше свідчень придатності вже є, бракує лише спеціального космічного апарата.