Екрани Amiga: планарна графіка, ефекти copper і дисплеї, що працюють одночасно

Технічний огляд, опублікований на datagubbe.se, розглядає одну з найхарактерніших властивостей Commodore Amiga: програма могла відкрити кілька екранів одночасно, кожен зі своєю роздільністю, глибиною кольору та палітрою.

Текст зосереджений на оригінальному чипсеті OCS (Original ChipSet): пізніші ECS і AGA зняли частину обмежень, але принципи залишилися тими самими.

Екран як поняття операційної системи

На Amiga «екран» це термін операційної системи: ділянка, на якій малюється графіка; у Amiga Hardware Reference Manual така ділянка зветься «playfield».

За часів CRT-моніторів відкривати дисплеї з різною роздільністю було звичною справою, тоді як сьогодні ми маємо одну фіксовану область. Пам'ять була дорогою, тож вибір режиму був і способом зекономити ресурси.

Індексовані палітри та планарна графіка

Екрани використовують індексовані палітри: кольорові регістри зберігають значення з 12-бітного простору (24-бітного на AGA). Глибину задають бітплейни: один дає два кольори, п'ять 32, вісім на AGA 256; кожна площина зберігається окремо, тож індекс кольору пікселя змінює біт у кожній із них.

На OCS і ECS кількість бітплейнів залежить від роздільності, бо ці режими створювалися для PAL і NTSC телевізорів. У PAL низька роздільність це 320x256 пікселів (320x512 з чересстрочністю) і до 32 кольорів, висока 640x256 (640x512) і до 16; overscan розширює область до 724x283. У низькій роздільності шостий бітплейн обслуговує HAM (Hold-And-Modify) або EHB (Extra Half-Brite).

copper, перетягування екранів і dual playfields

Amiga задумувалася як ігрова машина, тож екран переміщується миттєво, а прокручування настільки швидке, що робочий стіл може бути більшим за видиму область. Екрани можуть накладатися, а copper змінює кольоровий регістр на кожному рядку й створює відомі градієнти.

Оскільки кожен екран має власні 32 кольори, гра може показувати 64 кольори й більше. У dual playfields індекс кольору 0 на передньому екрані стає прозорим і показує екран позаду.

Перетягування екранів це найвідоміший трюк: потягніть рядок заголовка мишкою вниз, і з'явиться програма позаду. Автор визнає, що практична користь обмежена, але 1985 року ефект мав бути вражаючим; до статті додано відео з 7 MHz Amiga 600.

Чому це актуально й досі

Деякі програми й сьогодні краще працюють на весь екран: 80-колонковий термінал чи класичний файловий менеджер природніше виглядає у співвідношенні 5:4, а в Directory Opus удар курсором об край екрана переносить до батьківської теки, що безглуздо у вікні без краю. Автор підсумовує, що екрани Amiga поєднували економію пам'яті та багатозадачність.