Інструменти розробника мають бути відкритими: агенти зробили персоналізацію дешевою

Інженер exe.dev Девід Крошоу 2 серпня 2026 року опублікував допис «Devtools must be open source», у якому доводить: ШІ-агенти зробили персоналізацію програм настільки дешевою, що доступ до вихідного коду стає доконечною умовою.

Від конфігураційних файлів до персональних програм

Автор пригадує: п’ять років тому майже ніхто з відомих йому інженерів не мав програм, написаних для себе — цілий день вони користувалися чужими програмами, щоб писати програми для інших. Писати й особливо підтримувати софт для себе було невигідно: за день можна написати лише стільки коду, а повернення до проєкту за рік було болісним; часом він узагалі відмовлявся від власних інструментів на користь стандартних середовищ. Саме ця економіка пояснює, чому складні продукти виходили з конфігураційними файлами та системами плагінів: проєктування для багатьох користувачів виправдовувало витрати.

Дві підказки, що змінюють розрахунок

Сьогодні, пише Крошоу, персоналізувати програми напрочуд легко. Основну роботу виконують два типи промптів. Перший: завантаж вихідний код програми, збери її локально й зміни; запиши в пам’ять агента, що будь-які майбутні зміни означають редагування джерел і заміну поточної версії; зафіксуй мотивацію зміни в системі контролю версій. Другий, важливіший: налаштуй нічне cron-завдання, яке отримує зміни з upstream, переносить на них локальні модифікації, перевіряє, що програма працює, і замінює поточну версію. Агенти, зауважує він, здатні не лише писати код, а й керувати синхронізацією з upstream-релізами — тож віддача від персоналізації зростає одразу з двох боків: почати легко і продовжувати легко. Оскільки ці промпти можна вбудувати в агента як звичайний skill, програмування вже не потрібне: exe.dev зробила це у власному агенті Shelley, тож достатньо написати «зроби інтерфейс Shelley висококонтрастним».

Вихідний код — це і є система розширень

Як приклад Крошоу описує, як вбудував свій інструмент для скорочення diff-ів meat.dev у Shelley однією підказкою — разом із фоновою попередньою обробкою комітів і перемикачем у режимі Diffs. Зробити те саме через API розширень VS Code, за його словами, було б «крученим стражданням», бо точки розширення мають неправильну форму. Для всього цього, доводить автор, потрібен доступ до вихідного коду — його власний блог саме тому написаний на замовному софті, а не зібраний із готового продукту.

Де розходяться Codex і Claude Code

Підхід на основі skill без проблем працює і з іншими відкритими агентами, як-от Pi; Крошоу навіть дивується, навіщо Pi вбудована система розширень, адже «вихідний код — це і є система розширень». Те саме можна зробити з Codex — він відкритий, — але це вимагатиме значно більше токенів. Стіна ж — Claude Code: він закритий, тож персоналізувати його неможливо, лишаються тільки хуки, які постачає виробник. Порада прямолінійна: якщо бажаний спосіб роботи не вкладається в ці хуки, переходьте на агента, який дозволяє персоналізацію.