Есей Метта Даґґана: чому він втомився бути в мережі

25 вересня розробник Метт Даґґан опублікував у власному блозі есей про те, чому він втомився від постійного перебування в мережі. Текст привернув увагу на Hacker News. Це особиста думка, а не репортаж: автор пише про власні пристрої, звички й роздратування.

Від ентузіаста до неохочого платника

Даґґан змальовує себе колишнім віруючим. За його словами, він вивчав кожну нову модель телефона, переходив між iOS і Android, щоб скуштувати кожну версію, а одного разу вистояв у черзі о третій годині ночі за iPhone першого покоління. Сьогодні він не знає, яка модель лежить у нього в кишені, і не може назвати жодної причини для оновлення, крім батареї, що зношується. Його висновок різкий: смартфон став податком. За його словами, він може обрати, хто його збиратиме, Apple, Samsung, Google, Nothing чи Fairphone, але не може обрати, платити чи ні.

Данія, де телефон обов'язковий

Есей спирається на його повсякденне життя в Данії. Він перелічує застосунки, які доводиться носити із собою: Aula для зв'язку зі школою, Rejsekort для потягів, MitID, щоб довести державі, що він це він, і e-Boks для офіційних повідомлень уряду. Аеропорт, готель і спортзал, додає він, припускають те саме. Називати це вільним вибором, на його думку, оманливо, і він називає це підкоренням. Його порівняння: офлайн-варіант існує так, як пандус на деяких станціях, зроблений заднім числом, щоб формально задовольнити норму, і під таким нахилом, який не подолає жоден візок.

Реклама, однаковість і замкнене коло

Значна частина есею описує те, що він бачить на екрані. За його словами, магазин застосунків ставить рекламу поверх реклами, у картах є реклама, застосунок подкастів вмикає йому рекламу подкасту про цифровий детокс, а один серіал HBO відраховує «перша реклама з семи», перш ніж увімкнути рекламу ставок на спорт. Дратує його й однаковість: ті самі фрази повторюються в циклі, серіали написані для найменш уважного глядача, а документальні фільми зібрані з кліпів соцмереж. Мережа, за його прочитанням, здебільшого говорить про себе.

Плата, яка нічого не вимагає

Рішенням Даґґан називає не план детоксу, а конкретну залізяку: MiSTer, плату на FPGA, яка відновлює логіку старих консолей на рівні чипа, а не імітує їх програмно. Встановлення просте, пише він: записати SD-карту, запустити скрипт оновлення і скопіювати ігри. Після того як він витягнув мережевий кабель, пристрій продовжив працювати точно як раніше. Система NFC-карток TapTo або Zaparoo запускає гру дотиком, і це ближче до картриджа з полиці, ніж до прокручування меню. Даґґан визнає, що пристрій не ідеальний: інтерфейс грубий, а підключення першого контролера незручне. Але він робить одну роботу, пише він, як Macintosh LC II з його дитинства. Фінальний рядок і є суттю: він нічого не вимагає від нього і нічого про нього не знає.