Сенат Італії остаточно схвалив повернення до ядерної енергетики

Сенат Італії в середу остаточно схвалив законодавство, яке відкриває шлях до повернення ядерної енергетики — майже через чотири десятиліття після Чорнобильської катастрофи, що змусила країну відмовитися від атомної енергії.

Що вирішило голосування

Верхня палата підтримала законопроєкт 81 голосом проти 51, семеро сенаторів утрималися; раніше документ ухвалила Палата депутатів. Закон створює правову основу для технологій ядерної енергетики нового покоління та дає уряду 12 місяців на підзаконні акти щодо ліцензування реакторів, стандартів безпеки, поводження з відходами та критеріїв вибору майданчиків. Будівництво жодного реактора закон не дозволяє.

Чому Італія повертається до атома

Уряд Джорджі Мелоні аргументує це зростанням попиту на електроенергію, кліматичними цілями та проблемами енергетичної безпеки, загостреними вторгненням Росії в Україну. Замість великих реакторів минулого уряд робить ставку на малі модульні реактори (SMR) та інші передові технології, які, за словами їхніх прихильників, безпечніші та гнучкіші.

Італія була серед піонерів ядерної енергетики Європи: чотири реактори працювали доти, доки референдум 1987 року фактично не зупинив програму; відтоді країна значною мірою залежить від імпортованої енергії. Голосування повертає Італію на шлях до атомної енергетики після того, як виборці двічі її відкинули — після Чорнобиля та після аварії на японській Фукусімі 2011 року.

Ставлення суспільства змінилося: червневе опитування 2026 року дослідницької компанії Only Numbers показало, що близько 55% італійців підтримують станції нового покоління. Міністр довкілля та енергетичної безпеки Джильберто Пікетто Фратін назвав голосування історичним кроком. «Ядерна енергетика — це не повернення в минуле, — сказав він. — У поєднанні з відновлюваними джерелами це виграшна технологія, здатна дати надзвичайні результати для нашої енергетичної безпеки».

Перешкоди та відкриті питання

Серйозні перешкоди залишаються: Італія досі не має постійного національного сховища для радіоактивних відходів, які зберігаються на тимчасових майданчиках. Майбутні реактори та сховища, ймовірно, наштовхнуться на опір місцевих громад, а екологічні групи й опозиційні партії вже заявили про незгоду з планами уряду.

Аналітики сумніваються в економіці: висока вартість будівництва і відсутність комерційно перевірених SMR, що працюють у Європі на масштабі. За оцінками галузі, один SMR потужністю 300 МВт коштує від 3 до 6 млрд євро, без додаткової інфраструктури та витрат на мережі. Мікеле Говернаторі, старший радник з енергетики центру ECCO, вітає регуляторну базу, але каже, що вона виявить обмежений інтерес приватних інвесторів до технологій, «які сьогодні або неконкурентоспроможні, або ще не готові, як-от SMR».