macOS бракує сітки просторів — і один розробник повернув її програмою

Двадцять років тому автор блогу Hopefully Useful, за його власною оцінкою, мав кращий досвід роботи з робочим столом Mac, ніж сьогодні: один екран низької роздільності, який відчувався як дев'ять дисплеїв, бо навігацію виконували м'язова та просторова пам'ять. Його претензія конкретна, і відповіддю стала програма GridLion.

Що Leopard зробив правильно

macOS 10.5 Leopard, випущена 2006 року, представила Spaces: віртуальні робочі столи, які можна було впорядковувати в налаштовуваній сітці. Автор обрав схему 3x3 і ставився до неї як до дев'яти екранів — браузер у центрі, редактор над ним для перемикання одним натисканням, Xcode у лівому верхньому куті та симулятор iOS під ним. Перехід між екранами перестав вимагати роздумів, і цю ідею він використав у пізніших програмах, зокрема в сітці з 16 екранів секвенсора у своєму додатку EasyBeats.

Що забрав Lion

У 2011 році macOS Lion замінила Spaces на Mission Control, яка обмежила віртуальні робочі столи однією горизонтальною лінією. Щоб дістатися конкретного екрана з клавіатури, доводилося прокручувати весь ряд, а згадати, чи браузер на сьомому екрані, чи на восьмому, стало вгадуванням. Альтернативи на кшталт Total Spaces спричиняли сповільнення й залежали від зміни системного Dock, що згодом вимагало обходу System Integrity Protection. Автор також відкидає тайлові менеджери вікон: йому потрібні не охайні вікна, а окремі робочі станції, що залишаються такими, як він їх лишив.

Як з'явився GridLion

Переломним моментом став проєкт з відкритим кодом InstantSpaceSwitcher, який прибрав анімацію переходу між просторами без системних правок. Побачивши миттєву зміну простору, автор зрозумів, що сітку можна змоделювати поверх нативного ряду. З допомогою LLM він за день отримав потворний, але робочий прототип, а далі витратив близько місяця на доопрацювання. macOS тримає більшість API Mission Control закритими, і оскільки GridLion викликає приватні API, його не допускають до App Store, тож продаж іде через Lemon Squeezy — merchant of record, який вимагав довести, що продається щось справді цінне.

Найскладнішими виявилися дозволи. Для перехоплення глобальних гарячих клавіш і навігації просторами потрібен дозвіл Accessibility, а для створення прев'ю невидимих вікон — Screen and System Audio Recording. Автор невигідно порівнює цей ланцюг діалогів з iOS, де один запит вмикає дозвіл. Програма працює й без дозволу на прев'ю, зазначає він, і торкається мережі лише на вимогу. До LLM він ставиться двояко: це, за його словами, дуже швидкі кораблі, які без доброго зворотного зв'язку сходять з курсу, а оскільки інтерфейс великою мірою про відчуття, людина мусить залишатися в циклі. Дещо лишається недосяжним — наприклад, переміщення простору між дисплеями, для чого надійних API немає; він волів би, щоб Apple повернула сіткові простори самій macOS.