Мерт Булан: турок, який став «більш німецьким, ніж багато німців»

Турецький розробник програмного забезпечення Мерт Булан приїхав до Гамбурга 2017 року на тримісячне літнє стажування. Через вісім років, цього тижня, він отримав свідоцтво про німецьке громадянство — і в есеї розповів, як країна, яку знав лише за стереотипами, стала для нього домом.

Від стажування до контракту

Булан навчався на третьому курсі комп'ютерних наук, коли подався на стипендію Erasmus і паралельно шукав стажування в Європі. За межами Туреччини він доти не бував. Німецький сусід по квартирі показав йому кімнату через Skype, зустрів в аеропорту, а за три місяці знайомства, вирушаючи на тиждень, попросив лише кинути ключі в поштову скриньку. «Така довіра за такий короткий час мене справді вразила», — пише він.

На роботі команда дала йому обов'язки, яких не мали інші літні стажери, і включила в усі заходи. Керівник одразу запропонував роботу: спершу фриланс із Туреччини, доки він завершував навчання, у квітні 2018 року — повний контракт, а наприкінці червня він переїхав до Гамбурга, у ту саму квартиру, де на столі на нього чекали цукерки й повітряні кульки.

Країна, яку він насправді зустрів

Найбільше його вразили рівність і довіра в повсякденному житті. Керівники інтернет-компанії на 2000 людей самі наливали собі каву, а фінансовий директор їздив на старому велосипеді. Організатори командних заходів з'ясовували харчові потреби всіх — веганські, халяльні, безалкогольні. Колеги ходили з ним оглядати квартири й допомагали з переїздом. В автобусах ніхто не перевіряє квитки. В італійському ресторані навпроти офісу будівельники й люди в костюмах їли одну й ту саму піцу за сусідніми столами, і це нікого не дивувало.

На виборах до виробничої ради він отримав найбільше голосів, хоча іммігранти становили лише близько чверті компанії. Він згадує й політиків: Джем Оздемір, чиї батьки приїхали з Туреччини, від травня очолює Баден-Вюртемберг.

Правила і те, як він став німцем

Булан зізнається, що «приземлився м'яко»: велика міжнародна компанія, Гамбург, англомовна команда. Йому подобаються німецькі правила — Ruhezeit з 22:00 до 6:00, тихі неділі, зупинка на червоне світло, коли поруч немає машин. Єдиний раз правило спрацювало проти нього: посвідку на проживання відхилили, бо він був між роботами — «стабільний дохід» означає постійний контракт, а не заощадження. Згодом він зрозумів цю логіку.

Спрощені правила набуття громадянства і коротший строк підштовхнули його подати заяву; процес тривав близько 14 місяців, а сама видача — 15 хвилин. Він наголошує, що це саме його досвід і що для багатьох Німеччина зовсім інша. За вісім років він не стикався з расизмом і каже, що й надалі критикуватиме все, що має стати кращим — «бо саме так роблять справжні німці».