Назад

«Please Use AI»: есе, яке сатирою відповідає на заклики віддати все ШІ
SiTech AI Team2 хв читання

«Please Use AI»: есе, яке сатирою відповідає на заклики віддати все ШІ

«Есе Шона Смакера, опубліковане в Substack, з важкою іронією доводить, що передача щоденних людських контактів і творчої роботи штучному інтелекту відбирає саме те, що робить життя цінним, — і читачі відповіли на це власними історіями.»

Есе, опубліковане в Substack-розсилці The Courage to Live It, стало однією з найбільш обговорюваних відповідей у дискусії про те, наскільки глибоко штучний інтелект має входити в повсякденне життя. Написане Шоном Смакером і оприлюднене 4 травня 2026 року, «Please Use AI» будує свою думку виключно на іронії: воно раз за разом радить читачеві віддати щоденні — і навіть інтимні — справи мовній моделі.

Інструкція, яка читається як застереження

Текст побудований як перелік вказівок. Обов’язково скористайся AI, коли складатимеш меню на тиждень, каже автор, і в жодному разі не телефонуй подрузі, яка любить готувати: ця розмова триватиме довше, ніж ти сподівався, і ти можеш почути про діагноз раку в її батька, про її самотність або про сад, який вона посадила і втратила через ранній мороз. Скористайся AI, плануючи наступний похід — останній, у який ти підеш саме з цією дитиною, — замість того щоб писати другові, який обловив усі річки Пенсильванії.

Весілля, книжки й похоронна пісня

Далі коло тем розширюється. Скористайся AI, коли твоя наступна дитина одружується, щоб скласти ідеальний тост, вірш чи пісню, бо ніхто не хоче чути погано написані слова батька, який змінив сотні пелюшок і годував цю дитину вночі. Те саме стосується наступної книжки, есе, картини чи фотографії: помилуйся, наскільки добре й легко вийшло, і спитай, навіщо комусь витрачати роки на посередність, коли компетентність за один хороший промпт. Сатира завершується на похороні — піснею, зібраною з некролога, постів у Facebook і випадкових цитат з алгоритму, вкинутих у чатбота.

Контраргумент в останньому повороті

Потім есе відкидає іронію. Смакер пише зі свого п’ятдесятого року, з молодшою донькою, що спить у нього на грудях: про старших дітей, які виїжджають, про тіло, яке дедалі частіше підводить і вже не відновиться, і про історії, які не вдалося перенести на папір такими, якими вони звучали в голові. Його відповідь — що краса життя саме в цій неповноті, у незграбності й болі будь-якої вартісної справи та в голосі іншої людини. Допис на Substack зібрав понад 15 000 уподобань і більш ніж 400 коментарів, де читачі ділилися власними історіями.

Поділитися цифровим досвідом

SiTech

SiTech — веброзробка з підтримкою AI

Створюємо швидкі та сучасні сайти й інтегруємо AI у бізнес-процеси. Маєте проєкт чи запитання? Із задоволенням допоможемо.