Верховний суд США: геозонні ордери — це обшук за Четвертою поправкою

Верховний суд США постановив, що використання правоохоронцями широких ордерів на масовий збір даних про місцезнаходження смартфонів потребує захисту згідно з Четвертою поправкою. Це рішення підтримує критиків, які називають таку практику неконституційним «тралом».

У справі Chatrie v US суд проголосував 6-3 проти уряду. Справу широко розглядали як перевірку того, як права на приватність працюють у цифрову епоху. Думку більшості написала суддя Елена Кейґан: чутливі дані, зібрані «геозонними ордерами», вважаються обшуком за Четвертою поправкою, і людина зберігає «розумне очікування приватності» щодо них, навіть перебуваючи в громадському місці.

Що вирішив суд

«Особа має розумне очікування приватності щодо записів про місцезнаходження її мобільного телефону, і поліція порушує цей конституційно захищений інтерес, коли вимагає цю інформацію — навіть якщо лише за обмежений час і від сторонньої технологічної компанії», — написала Кейґан.

Геозонні ордери зобов'язують технологічні компанії передавати дані про людей, які були на місці злочину або поруч із ним, визначеному радіусом віртуальної «огорожі» та конкретним проміжком часу. Вони не обмежуються точними цілями.

Справа, на якій ґрунтується рішення

Спір почався з того, що місцева поліція Ричмонда у Вірджинії шукала озброєного грабіжника банку, який утік із 195 000 доларів. Слідчі за допомогою геозонних ордерів встановили особу Окелло Четрі, який увімкнув необов'язкову функцію Google «Історія місцезнаходжень», що фіксувала його позицію кожні кілька хвилин. Він визнав вину і був засуджений до 12 років ув'язнення.

Його адвокати доводили, що обшук був надто широким і порушував Четверту поправку, яка захищає від необґрунтованих обшуків і вилучень. Уряд наполягав, що доступ лише до короткого фрагмента даних про місцезнаходження не є обшуком і не потребує такого самого захисту. Більшість відкинула цей аргумент, назвавши твердження про добровільність історії місцезнаходжень «безпідставним».

Чому це важливо

Суддя Соня Сотомайор написала, що «навіть короткострокове спостереження» за переміщеннями людини може розкрити «безліч деталей про її сімейні, політичні, професійні, релігійні та сексуальні зв'язки», назвавши прикладами візити до психіатра, клініки абортів чи адвоката із кримінальних справ. Професор права Університету Юти Меттью Токсон застеріг, що без зв'язку з конкретним злочином та сама техніка «могла б стежити за протестом, клінікою абортів, стрільбищем, церквою, зібранням анонімних алкоголіків чи кабінетом лікаря».

Google у своїх документах визнала, що геозонні запити «часто несуть високий ризик захопити невинних користувачів — іноді тисячі їх»,. Питання, чи був сам обшук Четрі обґрунтованим, суд залишив апеляційній інстанції, яка має оцінити, чи кожен крок було описано конкретно й підкріплено достатніми підставами. Це перший випадок із 2018 року, коли Верховний суд розглядає межі Четвертої поправки в цій сфері.