Вайбкодинг наперед дає задоволення від створення програмного забезпечення, стверджує есе

Розробник, який пише під ім'ям The Autodidacts, стверджує, що кодування за допомогою AI, яке часто називають вайбкодингом, менш цікаве, ніж написання коду вручну, хоча може бути продуктивним. Есе, написане синім чорнилом за світлом свічки, розповідає, що автор навіть не мав права просити AI виправити друкарські помилки.

Стирається радість вайбкодингу

Автор описує велику любов до створення речей і стверджує, що програмне забезпечення — найпростіший спосіб створити щось корисне. Два останні хобі-проєкти, прості Python-скрепери, подарували автору найцікавіше програмування за роки. Потім з'явився AI і разом із ним змінилося те, як сприймається кодування.

Есе стверджує, що вайбкодинг наперед дає задоволення. Робочий прототип може з'явитися за кілька хвилин з дуже невеликими зусиллями, і навіть людина без досвіду кодування може створити робочий додаток. Автор перераховує кілька різних джерел задоволення від створення: натхнення ідеї, перетворення ідеї на реальність, важко здобуте досягнення, добре виконана справа, навчання та вирішення особистої проблеми. Вайбкодинг, як сказано в есе, може дати перше, друге і шосте, але решта не є його природним результатом.

Що AI зробив можливим

Автор визнає, що вайбкодинг зробив можливими такі проєкти, які вручні ніколи б не були створені. Приклади включають букмарклет для Hackernews, настільну гру-симулятор ринку прогнозів, яка використовувалася впряму в ефірі під час лекції, помічника з міграції бази даних Kobo на основі браузера для тих, хто не знайомий з SQLite, і додаток для тренування пітчингу в реальному часі, створення якого автор планував близько десяти років.

В одному випадку автор за безкоштовним тарифом Lumo за двогодинну сесію зібрав робочу систему раннього попередження про лісові пожежі на основі Pyronear, яка працювала в реальному часі впряму в ефірі та розпізнавала перший кадим диму в кадрах горючого матеріалу. Автор також описує локальні моделі, запущені в llama-server, безкоштовні сервіси без реєстрації, такі як Phind і Lumo, і спробу налаштування віддаленого сервера з автоматичними hook-підтвердженнями для створення моделей алгоритмічної торгівлі.

Проблема дофаміну

Есе порівнює вайбкодинг з першими етапами стосунків: натхнення зникає разом із повтореннями, і прив'язаність до проєкту не формується. Автор розповідає, що цей процес здається йому дурним і надмірним, без здобуття поваги, і описує вайбкодинг як шар між розробником і реальністю, як управління компанією, яке важко контролювати. Код, написаний вручну, теж не завжди цікавий, визнає автор, згадуючи проєкт на Golang з обмеженими термінами та ранні боротьби з компілятором Rust, але ці труднощі давали постійне відчуття досягнення.

Джерела: autodidacts.io