Штучні боброві греблі в Каліфорнії підняли виживаність молоді кіжуча з 8% до 60%

Долина, яка втратила бобрів

У долині річки Скотт на півночі Каліфорнії колись жило так багато бобрів, що її називали Бобровою долиною. Їхні греблі створювали величезне прирічкове водно-болотне угіддя, яке було домівкою для молоді кіжуча та багатьох інших видів. Але в 1830-х прибули європейські мисливці за хутром. Тисячі бобрів відловили й убили, і разом із греблями зникла значна частина угіддя — а з нею й холодна, повільна вода, потрібна молодому кіжучу.

Дерев'яні палі, вербові гілки та мул

2015 року неприбуткова організація Scott River Watershed Council збудувала дві штучні греблі на притоці Шугар-Крік. Дерев'яні палі забили в русло, переплели з вербовими та хвойними гілками, а проміжки забили гравієм, соломою й мулом. Через три роки ще кілька гребель з'явилися на іншій притоці — Френч-Крік. Час від часу долучалися й бобри, що залишилися: ремонтували, змінювали й іноді розширювали споруди. «Коли бобри беруть споруду в роботу, їхній результат значно кращий за те, що можемо зробити ми», — каже Чарнна Ґілмор із ради водозбору.

Результат, який іхтіолог називає приголомшливим

Штучні греблі витримали. Разом вони створили близько 9000 квадратних метрів нового середовища, здатного підтримувати понад 8500 молодих лососів. Порівняно з ділянками, де нових гребель не будували, вода у відновлених місцях залишалася холоднішою, уникаючи температур, які стресують рибу й сповільнюють її ріст. У Френч-Крік виживаність молоді кіжуча зросла з 8% до будівництва гребель до 60% після нього — саме цей показник змусив іхтіолога Майкла Поллока з Північно-західного наукового центру рибальства NOAA назвати результати «приголомшливими».

Через два роки після появи перших гребель до річки Скотт поверталося більше лососів, ніж до будь-якої іншої річки в дослідженні, і ці показники залишалися здоровими навіть під час сильної посухи, тоді як деінде цифри були низькими. Дослідження опубліковано у Frontiers in Ecology and Evolution. Сам Поллок каже, що штучні греблі допомогли людям пригадати, на що здатен бобер і наскільки він важливий для здоров'я річкових екосистем. «Але бобри можуть процвітати лише тоді, коли землевласники їм це дозволять», — додає він.