Побудувати життя з нуля після залежності, в'язниці та судимості

Інженер-програміст Гевін Рей опублікував особисту розповідь про те, як він відбудував своє життя після залежності, в'язниці та судимості — і про тих, хто дав йому шанс. За його словами, він наважився написати це після того, як Престон Торп публічно розповів про власне минуле.

Залежність і в'язниця у 14 років

До середньої школи Рей був зразковим учнем, поки цькування й підліткове невдоволення не штовхнули його до бійок і наркотиків. Усе почалося з таблетки Adderall, купленої в однокласника; у 14 років він почав продавати рецептурні ліки в школі. Невдовзі його заарештували й висунули звинувачення за 17 епізодами зберігання контрольованої речовини Списку II з метою виготовлення чи розповсюдження.

Два роки, з 14 до 16, він провів у в'язниці максимальної безпеки для неповнолітніх у Колорадо, де склав іспит GED. Після звільнення ненадовго вступив до коледжу, працюючи ландшафтником за 8 доларів на годину, але навчання закинув. Його знову заарештували за наркотики, і у 18–19 років він відбував покарання в окружній в'язниці, ставши засудженим злочинцем.

Газетна вирізка і перша робота

В окружній в'язниці він прочитав у газеті невелику замітку: «Техкомпанія пропонує стажування для молоді з груп ризику». Він вирізав її й зберіг. Потрапивши до програми робочого випуску — коли вдень ув'язнених випускають на роботу і дають тиждень на пошук — він першого ж дня зайшов до офісу тієї компанії. Його проінтерв'ювали й узяли стажером full-stack веброзробника. У контрактній компанії Techtonic він вивчив фронтенд, бекенд і DevOps, а також познайомився з майбутньою дружиною.

З нуля у Флориді

Згодом він знову повернувся до наркотиків, і його звільнили після того, як керівник збрехав про його запізнення. Разом із дружиною він переїхав до біологічного батька у Флориду, який теж був залежним; ситуація швидко зруйнувалася. У них залишилися кілька доларів, жодного авто й один ноутбук — саме тоді почалася його тверезість.

Дружина доставляла й встановлювала побутову техніку, долаючи позиченим велосипедом 30 хвилин в один бік; він мив посуд, поки вона не сказала йому звільнитися й присвятити весь час пошуку роботи. Він надіслав сотні заявок і дійшов до фінальних етапів у восьми компаніях — але кожну пропозицію скасовували через корпоративну політику «без засуджених». Зрештою невеликий стартап у Маямі найняв його за 50 000 доларів — на співбесіду він їхав чотири години в один бік.

Hasura і двері, що лишилися відчиненими

Працюючи над переписуванням V2 у тому стартапі, Рей відкрив для себе Hasura, став активним у спільноті й почав надсилати pull request-и. Коли Hasura запропонувала йому роботу, компанія була настільки малою, що перевірку біографії не проводили. Пізніше він сам розповів засновникам про судимість, і вони поставилися до цього спокійно. Він працює там, нині PromptQL, з 2020 року.

Він не подає цю історію як героїчну. «Талант не розподіляється рівномірно за перевіркою біографії», — пише він і просить тих, хто наймає чи наставляє, пам'ятати, що людина, яка на папері виглядає ризиковано, може виявитися тією, хто роками прагне стати гідним наданого шансу.