Чи мають птахи акцент? Регіональні відмінності у співі птахів

Птахи співають найбільше приблизно за годину до світанку, коли повітря найспокійніше: за таких умов звук поширюється далі, і пісня стає до 20 разів ефективнішою, ніж опівдні. Але хор не однаковий — навіть у межах одного району птахи одного виду звучать по-різному.

Індивідуальні та регіональні акценти

У роз’ясненні для The Conversation Луїза Джентл з Ноттінгемського університету імені Трента розповідає, як студенти записували синиць блакитних на кампусі: одні співали класичну пісню, інші — довший варіант, а деякі лише її початок. Регіональні акценти не менш реальні: пісня припутня (Columba palumbus), яку у Великій Британії часто передають як «my toe bleeds Be-tty», у частині регіонів стає «my toe bleeds Ju-li-a» — з додатковим складом. Такі діалекти зафіксовані й у чорного дрозда та синиці великої.

Два британські діалекти, сім — у Новій Зеландії

Польова вівсянка звичайна (Emberiza citrinella) співає щось на кшталт «a little bit of bread and no cheese please». У Великій Британії вона має переважно два діалекти, що різняться фінальним «cheese please»: на сході Англії «cheese» звучить нижче за «please», а на півдні та заході — навпаки.

Історія новозеландських вівсянок ще дивовижніша: їх завезли туди з Великої Британії у 1860–70-х роках, і попри походження з півдня Англії вони мають близько семи діалектів. П’ять із цих додаткових діалектів трапляються і в птахів Європи, отже, у Новій Зеландії досі звучать британські діалекти XIX століття, які на батьківщині вже зникли — ймовірно, через різке скорочення чисельності вівсянок у Британії та вимирання частини популяцій.

Як птахи вчаться діалекту і як на спів впливає місто

Більшість птахів співає лише один діалект, засвоєний від батьків або сусідів, — так утворюється географічна мозаїка регіональних акцентів. Зозуля співає вроджено, але види зі складнішою піснею мусять її вчитися: молоді птахи мають успадкований «шаблон», який доповнюють почутим довкола. Зяблики, вирощені в ізоляції, виводять прості пісні, тоді як дикі переймають складність від батьків і сусідів.

Місто теж змінює спів. Міські птахи співають вище за сільських, бо вищі звуки краще долають низькочастотний шум руху; синиці великі в містах співають коротше й швидше, ніж у лісах, а чорні дрозди — гучніше. Ці риси зберігаються навіть тоді, коли місто тихе, що вказує на відлуння від великих будівель. Через шум руху міські дрозди починають світанковий хор до п’яти годин раніше за сільських, а штучне освітлення змушує співочих дроздів починати на десять хвилин, а вільшанок і синиць великих — на 20 хвилин раніше.

Багато що досі невідомо, зокрема про спів самиць: аналіз 2016 року виявив, що для 3 500 з 4 814 видів навіть бракує даних, щоб знати, чи співають самиці.