«Роби це попри все»: есе розробника про творчість у добу генеративного ШІ

Есе про творчу працю

Розробник Джоел Оттер опублікував есе, у якому описує важкий тиждень: це був, за його словами, не гучний вибух, а внутрішній крах, коли рішучість і мотивація поступово розсипалися. Він пише це частково для тих, хто переживає те саме, а частково — для себе майбутнього.

Причина знайома кожному, хто працює у творчій сфері: генеративний ШІ та знецінення праці митців і творців. У програмуванні, де він переважно працює, ситуація видається йому непевнішою; у візуальному мистецтві, за його словами, результати ШІ погані — певною мірою антимистецтво, на яке соромно дивитися. Він також зазначає, що майже кожен знайомий йому програміст змінився за останні два роки, і називає це найбурхливішим часом для програмної інженерії, який він пам’ятає. Заперечувати, що великі мовні моделі справді добре генерують код, означає, на його думку, бігти за рухомою фінішною лінією.

Маленькі інструменти й один промпт

Оттер наголошує, що не намагається нікого переконувати. Його власна позиція проста: йому не подобається програмувати з асистентом коду, результат не здається його власним, і він не пишається ним. Найбільше його непокоїть те, що дрібні речі, якими він пишався, тепер доступні будь-кому. Він згадує свій інтерактивний перемикач git-гілок — інструмент, яким користується щодня і який хвалили колеги; сьогодні будь-хто може замовити такий інструмент промптом. Він визнає, що визнання колег потрібне йому для відчуття повноти.

Той самий тиск відчувається і в іграх. Найгірший момент, за його словами, спричинив допис дизайнера Зака Ґейджа про те, що створення ігор дедалі більше нагадує музику. Спостереження видалося йому слушним, але руйнівним: роки, витрачені на навчання творити ігри, раптом здалися марними.

Uncamera і три можливі шляхи

Усе змінила розмова з дизайнером та інженером Шадом. Його проєкт Uncamera — камера для iOS, яка використовує сирі дані сенсора й таблиці відповідностей, а не фільтри постобробки, щоб отримувати знімки, схожі на плівкові. Він створений повністю без генеративного ШІ — саме з тієї причини, яку називає Оттер: задоволення в самому процесі створення.

Оттер доходить висновку, що перед ним лише три шляхи: почати користуватися генеративним ШІ, щоб не відставати, — і втратити радість від роботи; зовсім перестати щось робити, що для творчої людини не видається реальним варіантом; або ж і далі робити так, як подобається, вчитися й працювати в складний спосіб, без іншого обґрунтування, ніж бажання. Складний шлях він, за його словами, вже обрав: власний ігровий рушій на C++, а не Unity, Godot чи Unreal. Ішлося ніколи не про швидкість, а про задоволення й навчання — і саме цим завершується есе: тому ми створюємо ігри, тому ми створюємо будь-що.