Фінальна колонка Поула-Геннінга Кампа: попередження про майбутнє відкритого коду

Колонка, що проіснувала два десятиліття

Поул-Геннінг Камп, давній розробник FreeBSD та автор HTTP-кешу Varnish, опублікував останню частину своєї колонки “Bikeshed” в ACM Queue. Колонка почалася майже 20 років тому, пише він, після випадкової згадки про статтю щодо флеш-пам’яті. Останній матеріал має підзаголовок “Please make my predictions come out wrong”.

LLM-рецензування коду: корисно, але не революція

Камп скептично ставиться до нинішньої хвилі рецензування коду за допомогою LLM. Він описує закономірність, яку бачив із кожним інструментом якості коду, який пробував: від утиліти lint, про яку читав 1984 року, до статичного аналізу Clang. Два дні вражаючих знахідок, кілька справжніх помилок у наступні дні — і до другого тижня більше нічого. На цій підставі він підозрює, що понад половину списку “найгірших помилок, знайдених інструментами LLM” уже опубліковано.

Моделі він порівнює з шаховими рушіями, які шукають ширше й глибше за людський мозок, і вважає це реальним здобутком для безпекової роботи. Відкритим залишається економічне питання: витрати на навчання сплачуються наперед, а отримані ваги треба продати мільйони разів, щоб отримати прибуток. Кіноіндустрія прикривається авторським правом, а розробники LLM у судах посилаються на “сумлінне використання”, тож незрозуміло, хто навчатиме наступне покоління моделей після того, як бульбашка здується.

Перевірка віку та проблема підзвітності

Друга половина колонки песимістичніша. Камп твердить, що обов’язкова перевірка віку вимагатиме криптографічно засвідченої цілісності програмного забезпечення: хтось мусить підписатися під тим, що операційній системі можна довіряти, а цього ніхто не робитиме, якщо користувач може змінити й перекомпілювати код. Імовірний результат, пише він, — модель “огородженого саду” з магазинами застосунків, де лише засвідчені ядра можуть надавати юридичні підтвердження, потрібні для роботи в мережі, а поза пісочницею браузера працюють лише незмінені, схвалені програми.

Частину проблеми він виводить із шифрування: після викриттів Сноудена індустрія зашифрувала все, і тепер національні держави вибираються з кута, у який їх загнали. Схожий ефект має європейський курс на цифровий суверенітет. Оскільки європейської альтернативи Google, Apple, Microsoft чи Meta немає, а ліцензії відкритого коду містять, за його словами, пункт “не звинувачуйте мене”, урядам потрібні сторони, які можна притягнути до відповідальності. А винятки для відкритого коду в законодавстві ЄС, зокрема в Акті про кіберстійкість, припиняються, щойно проєкт стає прибутковим.

Мейнтейнери та кінець епохи

Камп очікує, що модель “доброзичливого диктатора на все життя”, до якої належить і він сам, зникне. Важливі проєкти відкритого коду, за його прогнозом, обслуговуватимуть комітети, призначені стюардом або компанією, бо мало хто візьметься за неоплачувану працю мейнтейнера, поки інші отримують із неї прибуток. Від FOSS, як він його знає, залишиться можливість читати вихідний код — і, можливо, компілювати його, якщо нічого не змінювати. Наприкінці він розповідає, як допомагав другові встановити Ubuntu на новий ноутбук, і зізнається, що йому не подобається, наскільки це скидалося на майбутнє.