У ЄС набула чинності заборона на знищення непроданого одягу та взуття

Що змінюється 19 липня

Великі компанії, що працюють у Європейському Союзі, більше не мають права знищувати непроданий одяг, аксесуари та взуття. Заборона набуває чинності 19 липня, а середні компанії підпадуть під ті самі правила з 2030 року. Захід запроваджено Регламентом про екодизайн для сталих продуктів (ESPR), який набув чинності 2024 року.

Замість того щоб викидати непроданий товар, бізнес має насамперед зберігати його в обігу: продавати — зокрема зі знижками або на альтернативних ринках; передавати благодійним організаціям чи соціальним підприємствам; або готувати до повторного використання — ремонтувати, оновлювати чи переробляти. Знищення дозволене лише у визначених випадках і має відповідати ієрархії поводження з відходами, де пріоритет має переробка.

Вузькі винятки та нова звітність

Знищувати непроданий текстиль компанії можуть лише в обмежених випадках: коли товар небезпечний або пошкоджений, коли він підроблений чи порушує права інтелектуальної власності, або коли його відмовилися прийняти благодійні організації та донорські схеми. Щоб запобігти зловживанням, бізнес, який покладається на ці винятки, має надати підтвердження — наприклад, документи чи результати тестів — і публікувати щорічні звіти про те, що було знищено.

Дотримання правил перевірятимуть національні органи, які можуть накладати штрафи за порушення. Компанії мають зберігати записи протягом п’яти років для перевірок, а звітувати — за наявними митними та логістичними кодами, щоб зменшити адміністративне навантаження. Малі й мікропідприємства звільнені від цих вимог.

Чому саме текстиль

Текстиль — перша група товарів, на яку поширюється така заборона; її обрали через вплив нинішніх бізнес-моделей на довкілля. За даними Європейського агентства з довкілля, приблизно 4–9% усіх текстильних виробів, що потрапляють на європейський ринок, знищують до використання — від 264 000 до 594 000 тонн текстилю щороку.

Коли нові, придатні до використання товари викидають, втрачаються сировина, вода, енергія та праця, вкладені в їхнє виробництво, а утилізація створює уникні викиди парникових газів. У Єврокомісії кажуть, що правила розробили після широких консультацій із бізнесом, неурядовими організаціями та експертами, аби вони працювали на практиці без зайвої бюрократії.