Експедиція 1930 року знайшла мільйон людей у горах Нової Гвінеї

У 1930 році австралійський золотошукач Мік Лігі піднявся від долини Маркгем біля Лае в пошуках золота і знайшов те, чого не припускала жодна колоніальна адміністрація: долини в горах Нової Гвінеї, повні людей — близько мільйона, як описує книга First Contact Боба Конноллі та Робіна Андерсона. Нове есе Деніела Франка переповідає цю зустріч і питає, як така група могла так довго залишатися непоміченою.

Острів, якого ніхто не картографував

1930 року Нова Гвінея була номінально поділена — західна половина належала Нідерландам і нині є частиною Індонезії, східна — Австралії й сьогодні є Папуа-Новою Гвінеєю — але реального управління майже не було. Узбережжя означало річки, болота й джунглі, сповнені малярії; гори лежать на екваторі, проте мають льодовики й вершини трохи нижче 5000 метрів, а ззовні виглядали як вкриті хмарами стіни, де ніщо не може жити. Золото, знайдене 1926 року, потягло шукачів углиб, а експедиція Лігі мала фотоапарати й кінокамеру, тож зустріч збереглася на тисячах знімків і годинах плівки.

10 000 років окремо

Люди дісталися Нової Гвінеї близько 50 000 років тому, перестрибуючи з острова на острів із Південно-Східної Азії, і самостійно винайшли там землеробство приблизно 10 000 років тому — таро, банани, цукрову тростину — тоді ж, коли на Близькому Сході одомашнювали пшеницю. Коли долини заповнилися, горяни втратили зв'язок із узбережжям. Коренеплоди гниють за кілька тижнів, тяглової худоби та письменності не було, тож надлишок неможливо було зберігати, оподатковувати чи масово продавати, і більша держава не постала: групи з кількох сотень людей жили поряд у постійній війні під проводом «великих людей», обраних через змагальне дарування. Товари рухалися там, де знання — ні: солодка картопля, південноамериканська культура, прийшла 300–400 років тому, переходячи з городу до городу з жінками, що виходили заміж у сусідні клани, і спричинила зростання населення; а мушельки йшли вглиб країни 10 000 років і дорогою втратили своє походження.

Гени, мови і слабка держава

Ізоляція видна в генах і мові. Прибережні популяції мають від 10 до 30 відсотків австронезійської спадковості від мореплавців, які прибули близько 3300 років тому; у досліджених горян її немає, як і мутацій, що захищають від малярії. Майже всі мови гір належать до однієї сім'ї, трансновогвінейської, тоді як десятки неспоріднених сімей скупчені на північному узбережжі. Держава залишається слабкою: Порт-Морсбі не має дороги до жодного іншого великого міста, шосе Хайлендс завдовжки близько 700 кілометрів від Лае часто закривають через зсуви та грабежі, більшість пересувань відбувається гвинтовими літаками, і ніхто не знає, чи населення становить 10 мільйонів, чи 17.