Путівник 1990-х із рівним правим краєм: автор добирав слова замість програми

Вирівнювання тексту в моноширинному шрифті здавна вважається однією з найдратівливіших ділянок роботи з простим текстом, і допис дизайнера Марціна Віхари, опублікований 30 серпня в блозі Unsung, показує незвичне історичне рішення: замість програми, яка розставляла б проміжки, автор переписував самі слова так, щоб кожен рядок закінчувався точно по правому краю.

Путівник Super Metroid з 1990-х із ідеально рівним правим краєм

Приклад — путівник rs1n для Super Metroid, написаний наприкінці 1990-х для GameFAQs. Текст налічує понад 17 000 слів, і правий край кожного рядка припадає рівно на останню літеру — подвоєних пробілів ніде немає. Коли читач запитав у розділі питань до путівника, яку програму використано для вирівнювання, автор відповів: «Жодну. Я просто старанно добирав слова, щоб усе рівнялося по правому краю. Усе зроблено в ASCII-редакторі».

Чому вирівнювання в моноширинному шрифті зазвичай не працює

Віхара пояснює, у чому складність. Звичайний текст у шрифті фіксованої ширини виглядає прийнятно, вирівнювання праворуч теж працює — якщо не шкода рахувати пробіли. Центрування вже проблемне, бо половини пробілу не існує й ідеальної симетрії не досягти. Найгірший випадок — вирівнювання по обох краях: проміжки надто розростаються й не розподіляються рівномірно, що створює неприємну текстуру. Перенесення з дефісом, стандартне рішення в друці, у моноширинному наборі теж виглядає погано: дефіси привертають зайву увагу й ускладнюють копіювання тексту. Саме тому повністю вирівняні текстові файли трапляються рідко.

Залишається переписування — прийом, добре знаний у книговиданні: редактори змінюють речення, щоб уникнути «вдовиць» і «сиріт». Для тексту на екрані це значно рідше, тому випадок із GameFAQs і цікавий як курйоз.

Знайоме обмеження для тих, хто пише інтерфейси

Віхара підсумовує: ця дисципліна не така вже й чужа. Кожен, хто годинами підбирав формулювання для напису на кнопці чи підказки, аби вона вмістилася в задану ширину щільного інтерфейсу, робив те саме. Добирати слова під місце, а не дозволяти верстці «проковтнути» будь-який текст, — це навичка, яку автор путівника застосував до десятків тисяч слів вручну в текстовому редакторі.