Аналітик: пошук в архіві камер розпізнавання номерів має вимагати ордера

Кримінальний аналітик і консультант Ендрю Вілер опублікував 12 серпня 2026 року есе, в якому доводить, що пошук історичних даних систем автоматичного розпізнавання номерних знаків (ALPR) має вимагати судового ордера. Вілер працює з поліцейськими департаментами та виступав експертом-свідком на боці Institute for Justice у справі Schmidt v. City of Norfolk. На його думку, питання не в тому, чи знадобиться колись такому пошуку судовий дозвіл, а в тому — коли саме.

Судова практика вказує в один бік

Свою аргументацію Вілер будує на чинній американській судовій практиці. У справі Carpenter v. United States Верховний суд зобов'язав поліцію отримувати ордер для запиту даних про місцезнаходження абонентів у мобільних операторів, оскільки такі дані відтворюють усю картину переміщень людини. Схожу логіку згодом застосували до geofence-ордерів у справі Chatrie та до історичних кадрів аерозйомки у справі Beautiful Struggle v. Baltimore. Якщо камери ALPR колись покриють кожне перехрестя, ці дані порушуватимуть ті самі питання приватності, тож суди вимагатимуть ордера, пише автор.

Активні сигнали проти історичного пошуку

Есе проводить чітку межу між роботою в реальному часі — коли викрадений номер подає сигнал патрульній машині — і ретроспективними запитами на кшталт «де був номер XYZ1000 останні 30 днів». Останні дають змогу відтворити маршрут людини, часті візити й фактично місце її сну. Кілька годин кешованих даних автор вважає виправданими за невідкладних обставин, наприклад після пограбування, але трихвилинне зберігання в Нью-Гемпширі називає надто коротким. Вірджинія, де слухалася справа Norfolk, запровадила 21-денний стандарт на рівні штату; інші штати встановлюють близько 30 днів або залишають це на розсуд департаментів.

Видалення даних не зупиняє зловживань

На думку Вілера, правила видалення подають як запобіжник від зловживань, але цієї мети вони не досягають. У задокументованих випадках офіцери запитували той самий номер сотні разів — цьому не завадить жодне 20-денне чищення, адже запит можна просто повторювати раз на три тижні. Водночас видалення шкодить законній роботі: розслідування вбивств нерідко триває понад 30 днів, а захисту потрібні дані для перевірки виправдувальних версій. У справі Norfolk підставою для пошуку часом було слово protest, а поліція Ралі провела перший аудит лише після того, як журналіст Тайлер Дюкс попросив результати.

Як має виглядати розумне регулювання

Автор пропонує закони штатів, які зобов'яжуть отримувати ордер на історичний пошук, чіткі санкції — звільнення та довічну заборону доступу до системи, як це працює з базами кримінальної історії в Нью-Йорку, автоматичне попередження, якщо один номер чи камеру запитують двічі за два дні, та незалежний аудит з боку офісу генерального прокурора штату чи органу кримінальної юстиції, а не самих постачальників чи департаментів. Камера ALPR коштує значно менше 3000 доларів і, ймовірно, окупається, тож вимога ордера — не бар'єр, а розумний компроміс, підсумовує він.