Сінгапур платить людям за те, щоб вони відклали телефони й читали книжки

Національна рада бібліотек Сінгапуру 6 вересня 2026 року запустила ReadSG — п'ятирічну національну кампанію, яка перетворює зафіксований час читання на віртуальні монети, обмінювані на гроші. Ініціатива привернула увагу урядів і освітян у всьому світі: вони спостерігають, чи здатна невелика фінансова винагорода змінити звички людей, прив'язаних до телефонів.

Як працює схема

Учасники фіксують щонайменше 15 хвилин читання на платформі CrowdTaskSG від GovTech і отримують 20 віртуальних монет. Курс фіксований: 1000 монет дорівнюють 1 сінгапурському долару, тож одна щоденна сесія коштує приблизно S$0,02. До балансу зараховується лише одна сесія на день, отже 50 днів поспіль читання приносять один сінгапурський долар.

Національна рада бібліотек описує виплату як навмисно скромну — це поведінковий «поштовх», а не джерело доходу, повідомляють кілька видань.

Read for Good

Паралельний напрям Read for Good додає кампанії спільної мети. Програма прагне до 7,5 мільйона сукупних хвилин читання всіх учасників; досягнення цієї колективної цілі розблокує благодійний внесок до 150 000 сінгапурських доларів, повідомляє Indulge Express.

Десятиліття зусиль і критика

ReadSG спирається на майже десятиліття національних ініціатив: він продовжує National Reading Movement, започаткований 2016 року. Рада бібліотек називає кампанію такою, що досі перебуває на пілотному етапі, і планує вдосконалювати її на основі відгуків користувачів, пише The Straits Times.

Критики кажуть, що винагорода замала, аби зацікавити тих, хто й так не читав. Прихильники посилаються на дослідження з поведінкової економіки: навіть дрібні стимули допомагають закріпити нову звичку, якщо участь не вимагає зусиль. Механіка монет запозичує мову фітнес-додатків і програм лояльності.

Що експеримент означає поза Сінгапуром

Уряди та освітні агенції розглядають ReadSG як ранній тест того, чи здатні гейміфікація та мікроплатежі змінювати суспільну поведінку в масштабі країни. Бібліотеки світу шукають інструменти, які можуть конкурувати зі стрічкою сповіщень. Якщо за п'ять років кампанія збере сильні дані про участь, вона може стати прикладом для інших міст, а поведінкові дані допоможуть політикам зрозуміти, що справді відриває людей від екранів.