Теренс Тао: ШІ невідновно вичерпує відкриті задачі математики

Математик Теренс Тао попереджає, що запас добрих, плідних відкритих проблем у математиці «видобувається невідновним способом», і перспективних питань може забракнути. Аргумент він виклав у чотиричастинному треді в Mathstodon 8 вересня 2026 року.

Океан і питна вода

Тао визнає, що попередження спершу видається нелогічним: множина можливих проблем нескінченна. Його аналогія — країна, яка зазнає критичної нестачі питної води, перебуваючи посеред величезного океану. Будь-яку кількість відкритих проблем можна сформулювати за бажанням — наприклад, обчислити 10^10^10-й знак числа π — але переважна більшість із них не варта уваги: вони не дають ні нових інсайтів, ні зв'язків з іншими питаннями, або надто прості, або надто недосяжні для відомих методів.

Визначити, чи справді варте питання уваги, — тривалий, виважений і суб'єктивний процес, що спирається на історичний досвід: яку добру математику породжували раніше подібні проблеми. Ключовим є знання «ландшафту складності» галузі: які питання легко розв'язати відомими методами, які піддаються зусиллям, а які неможливі.

Вирівнювання ландшафту складності

Кожен поступ — у техніці, технологіях чи інфраструктурі, як-от доступ до бібліотек минулої літератури, — знижує складність розв'язання проблем. Загалом це добре, але він вирівнює ландшафт доти, доки геометрію галузі вже не розрізнити, а перспективні питання не видобути.

Епоха ШІ відрізняється одним: таких визначальних меж немає. Інструменти ШІ вже вирівняли ландшафт у багатьох галузях, проте жоден чіткий фронт не відділяє задачі, «здійсненні для ШІ», від «складних для ШІ» — а вони точно існують, адже складність необмежена, а деякі задачі нерозв'язні. Тао пояснює це частково швидкою зміною технологій, а частково тим, що ШІ-компанії не розкривають негативних результатів і шляху до своїх рішень.

Дефіцитний ресурс

Унаслідок цього саме виявлення перспективної проблеми стало дефіцитним і дорогоцінним ресурсом. Навіть чутка про те, що хтось працює над задачею, може запустити масштабні зусилля на базі ШІ, аби «вирівняти» її ще до того, як початковий проєкт розкриє повний потенціал. Стимули можуть тепер схиляти до того, щоб більше не ділитися перспективними напрямами зі спільнотою, — це, за його попередженням, перевернуло б сторічні традиції відкритої науки і завдало б серйозної довготривалої шкоди галузі.

Стандарти замість заборони

У фінальному дописі Тао стверджує, що безладне використання потужних інструментів «витягування рішень» досягає короткострокової мети, але ціною підтримки екосистеми для наступної хвилі поступу. Повністю заборонити автоматизовані інструменти, ймовірно, технічно неможливо, визнає він, але багато класів задач можна позначити як такі, що потребують ретельного аналізу: роботи, яка не лише розв'язує проблему, а й виявляє інсайти з процесу розв'язку. Він порівнює це із сучасною акцією продовольчих пожертв, яка більше не приймає довільних внесків, навіть визнаних технічно їстівними, а натомість підтримує суспільно прийняті стандарти того, що справді потрібно.