Нью-Йоркський ФРБ: частка праці в доходах США — на мінімумі повоєнного часу

Частка доходу США, яку виплачують працівникам як заробітну плату, перебуває на найнижчому рівні за повоєнний період. Про це пишуть економісти Федерального резервного банку Нью-Йорка. У дописі, опублікованому 24 червня 2026 року, Річард Одолі, Майлз Герін, Срінідхі Нараянан і Рейчел Шух повідомляють, що частка праці впала на 1,6 відсоткового пункту нижче передпандемійного рівня.

Показник того, хто отримує продукт

Частка праці вимірює, яка частина економічного продукту йде працівникам, а не капіталу, що робить її корисним орієнтиром для зростання зарплат: коли вона падає, продуктивність, ціни або й те й інше зростають швидше за заробітну плату. Протягом більшої частини повоєнного періоду вона трималася близько 63 відсотків. З початку 2000-х розпочалося стійке зниження, особливо різке під час глобальної фінансової кризи. Після стабілізації у 2010-х вона знову впала після пандемії.

Ближче до періоду до 2000 року

Простежуючи динаміку частки праці навколо минулих рецесій, автори виявляють, що її траєкторія після COVID нагадує цикли до 2000 року: різке зростання, помірне зниження і подальше вирівнювання. Після рецесії доткомів і фінансової кризи, навпаки, падіння на фазі відновлення було крутішим, і частка праці помітно не відновилася. Судячи з давніших циклів, пишуть автори, для повернення зростання частки праці знадобилося б триваліше піднесення.

Перерозподіл не був рушієм

Оскільки галузі різняться за трудомісткістю — охорона здоров'я та освіта більше залежать від часу й компетенцій працівників, а виробництво та сільське господарство — від машин, — переміщення продукту між секторами могло б знизити агрегатну частку праці. Автори будують індекс перерозподілу на основі секторальних часток і виявляють, що хоча на початку пандемії перерозподіл різко зріс, далі він зменшився й стабілізувався на низькому рівні, на відміну від попередніх рецесій, де він був тривалішим і зростав.

Розклад частки заробітної плати методом shift-share, який не враховує негрошову винагороду, вказує на те саме. У трьох останніх рецесійних епізодах — 1999–2004, 2007–2012 і 2019–2024 — падіння агрегатної частки зарплат цілком зумовлене змінами всередині галузей, тоді як переміщення продукту між секторами не дало майже нічого. Автори доходять висновку, що постковідне зниження повторює ті самі циклічні закономірності та внутрішньогалузеві сили, що й попередні рецесії.