«Холодна пляма» в Атлантиці може свідчити про зупинку AMOC

У північній частині Атлантичного океану, на південь від Гренландії та Ісландії, велика ділянка води поводиться незвично: тоді як океан нагрівається, вона холодіє. Явище називають «холодною плямою» або «діркою потепління». Нове дослідження, про яке CNN написала 12 червня, доходить висновку, що це сигнал ослаблення системи океанічних течій, а не локальний погодний ефект.

Майже один градус охолодження з 1900 року

За даними дослідження, «холодна пляма» охолола майже на 1°C (1,8°F) з 1900 року. Науковці давно сперечалися про два пояснення: втрата тепла з поверхні океану через зміни вітрів і хмар або ослаблення Атлантичної меридіональної зворотної циркуляції (AMOC) — величезного конвеєра, який переносить теплу воду з тропіків до Північної півкулі, де вона охолоджується, занурюється й повертається на південь.

Автори поєднали вимірювання тепла океану з приладів і супутників з кліматичними моделями. Вони виявили, що охолодження відбувається не лише на поверхні, а й у глибинах океану, де вплив вітрів і хмар значно слабший. «Це змінює перенесення тепла океаном», — сказав Стефан Рамшторф, співавтор дослідження, професор фізики та океанології Потсдамського університету в Німеччині.

Чому зупинка мала б наслідки

Дослідження свідчать, що AMOC слабшає, бо глобальне потепління топить лід і спричиняє приплив прісної води в океан, порушуючи баланс тепла й солоності, який його рухає. Деякі науковці попереджають, що система наближається до переломної точки — можливо, вже цього століття. Її зупинка стала б глобальною катастрофою: прискорене підняття рівня моря на східному узбережжі США, глибоке зимове замерзання Європи та зміщення африканського мусону, що призвело б до тривалих посух.

Остаточного слова ще немає

Незалежні дослідники, яких цитує CNN, кажуть, що робота підсилює аргументи, але не закриває питання. Рене ван Вестен з Утрехтського університету зауважив, що раніші праці показували: «холодну пляму» можна отримати й самими лише атмосферними умовами, але узгоджені результати на різних наборах даних роблять висновки стійкішими. Девід Торналлі з Університетського коледжу Лондона застеріг, що через брак реальних даних набори «краще розглядати як добрі наближення, а не досконале відображення реальності». Джонатан Бейкер з Метеорологічної служби Великої Британії сказав, що дослідження додає свідчень про внесок AMOC, «а не остаточно вирішує питання».