«Усі збожеволіли»: інженер із безпеки критикує роботу в епоху AI

16 вересня 2026 року інженер із безпеки та системний адміністратор Ян Шауманн опублікував у своєму блозі Signs of Triviality есей під назвою «Усі збожеволіли», у якому стверджує, що бум штучного інтелекту поступово погіршив і якість технічної роботи, і те, як галузь про неї говорить.

Автор пише, що понад 75 відсотків робочого часу прямо чи опосередковано витрачає на AI, і це забрало в нього майже все задоволення від роботи. Він зауважує, що люди без інженерної освіти пропонують «змінювати індустрію» продуктами, зібраними в домашніх лабораторіях, робоче листування нагадує дописи інфлюенсерів, а онлайн-статті дедалі більше скидаються одна на одну.

Пошук уразливостей і вузьке місце оновлень

Значна частина есею присвячена дослідженню уразливостей за допомогою AI. Шауманн зауважує, що Anthropic і OpenAI змагаються, чия модель потужніша й небезпечніша, а компанії долучаються до проєктів із загадковими назвами або підписують відкриті листи, аби показати, що вони не відстали. Інженерні ресурси швидко перенаправили: десятки високооплачуваних фахівців із безпеки почали будувати конвеєри для обробки тисяч знахідок.

Головне заперечення автора полягає в тому, що пошук уразливостей ніколи не був вузьким місцем інформаційної безпеки. Перевірка звітів, написання патчів і випуск нових версій — усе це складно, але найважчим кроком залишається реальне оновлення пакетів. Ті самі гроші, витрачені на базову гігієну — повний інвентар активів, автоматичні й часті оновлення, перезавантаження після приблизно 30 днів роботи, облік поверхні атаки в хмарних сервісах — на його думку, дали б значно більше безпеки.

Втрата навичок і непрозорі системи

Есей ставить під сумнів і те, що відбувається, коли AI вбудовують у розробку. Якщо модель знаходить уразливість, генерує патч і потім сама ж «перевіряє» його, обсяг коду, який хтось справді розуміє, скорочується, а «людина в циклі» часто є лише формальним підписом. Оскільки налагодження на порядок складніше за написання коду, організації, які не можуть пояснити власні компоненти, зазнають серйозних труднощів, коли розподілені системи дають збій.

Шауманн так само критично висловлюється про компанії, які просять регулювати себе, але продовжують створювати відповідні продукти, і про вплив дата-центрів на довкілля. У підсумку він пише, що людська увага залишається обмеженим ресурсом, а індивідуальна продуктивність в «агентних силосах» не замінює командної роботи, якої вимагають великі проєкти.