Джефф Етвуд: якщо ми не зупинимося, щоб допомогти одне одному, ким ми станемо?

Джефф Етвуд, співзасновник Stack Overflow, опублікував у блозі Coding Horror листа читача, надісланого у відповідь на його попередній пост «You Can't Vibe Code Love». Автор пише про те, що дала йому спільнота програмістів у найважчий період життя, і чому, на його думку, модель ШІ не могла б цього замінити.

Лист із Замбоанги, 2013 рік

Лист підписаний лише літерою D. 2013 року його автор служив у ВПС США і водночас навчався в університеті дистанційно. Він перебував у Замбоанзі на Філіппінах, коли в місті спалахнули бої: загинули понад 100 людей, а 120 000 цивільних були змушені залишити свої домівки. Бої тривали три тижні.

Навчання доводилося продовжувати: пропущене завдання чи іспит означали серйозний ризик. Він згадує, що не спав ночами й плакав над підручниками, а дим від палаючого міста просочувався крізь щілини. Microsoft Surface він носив із собою: виймав пластину з бронежилета й клав на її місце комп'ютер, щоб мати змогу писати домашні завдання навіть у разі переміщення.

Коли він застрягав, потрібна була підказка. У його родині та серед друзів були програмісти, але у відповідь на прохання про допомогу він отримував або мовчання, або пораду зробити все самому. Допомогли ж незнайомці зі Stack Overflow, які не мали з цього жодної вигоди. Згодом він переїхав до Токіо на керівну посаду, досі програмує, а його родина знайшла спільноту через місцеву державну школу.

Чого не може дати ШІ

«Модель ШІ зробила б тоді саме те, чого я хотів, — пише автор. — Але чи дала б вона те, що мені було потрібно?» Потрібно йому було знати, що комусь не байдуже допомогти. Відповіді на Stack Overflow були більшим, ніж технічне рішення: незнайомі люди витратили на нього свій час, і це дало йому відчуття власної значущості. А те, що його запитання допомагали іншим у схожій ситуації, додало відчуття причетності до спільної справи. «ШІ цього не може».

Спостерігати за спорожнінням спільнот, додає він, для нього гнітюче. Місце, яке завжди було, замінює щось, що дає відповіді, але не дає жодної думки, і цю втрату він описує як втрату гравітації.

Спільнота, яка належить нам

Етвуд завершує коротким висновком. На його думку, ШІ нагадує, що стосунки між людьми та онлайн-спільноти потребують додаткових зусиль. Це мають бути спільноти, які належать нам, а не якомусь мільярдерові, і в яких люди регулярно зупиняються, щоб допомогти одне одному, бо саме так ми й навчаємося. Пост закінчується тим самим питанням, що й заголовок: якщо ми не зупинимося, щоб допомогти одне одному, ким ми станемо?