Бекдор, захований у пропозиції роботи з LinkedIn: як фальшива рекрутерка заманила розробника

На початку червня 2026 року фулстек-розробник Роман Іманкулов отримав у LinkedIn повідомлення від «рекрутерки» невеликого криптостартапу. Після кількох днів листування вона описала зламаний прототип, для якого шукали провідного інженера, і надіслала публічний репозиторій на GitHub — з проханням «подивитися проблему застарілих Node-модулів». Перегляд чужого коду — справа звична, але щось викликало підозру, тож він вирішив бути обережнішим.

Замість того щоб клонувати репозиторій і встановлювати залежності на власній машині, він розгорнув тимчасовий VPS у Hetzner, скопіював код туди й під'єднав до нього AI-агента Pi в режимі лише читання, з увімкненими інструментами перегляду файлів: read, grep, find, ls.

Пастка всередині тестового файлу

Агент зупинився майже одразу на файлі app/test/index.js. Репозиторій мав вигляд React-фронтенду з Node-бекендом, а пастка — близько 250 рядків, замаскованих під набір тестів. Усередині URL збирався з фрагментів: протокол «https», домен «store», субдомен «rest-icon-handler», шлях «/icons/» і токен «77».

У рядку 225, між закоментованими тестами, ховався код, який виконував будь-яку відповідь сервера. Файл не чекав запуску тестів: app/index.js виконує require('./test'), а package.json підключає app/index.js до старту через скрипт prepare. npm запускає prepare автоматично після npm install, тож саме встановлення залежностей і активувало бекдор. Підказка про «застарілі модулі» була приманкою.

Позичена особа — двічі

Усі 39 комітів репозиторію були оформлені на ім'я та пошту реального розробника — фулстек-інженера зі звичайним профілем у LinkedIn, особистим сайтом і довгою історією на GitHub. Іманкулов написав йому й дізнався, що той ніколи не працював у цій компанії та не має стосунку до репозиторію; його вже видавали за іншого на GitHub, і тоді репозиторій зняли.

Профіль «рекрутерки» теж був позичений: він належав відомій журналістці з культури, у біографії якої не було нічого технічного. Коли Іманкулов сказав, що проєкт не встановлюється, «журналістка» миттєво перетворилася на експертку з npm і версій Node, наполягаючи на запуску npm install.

Що з цього випливає

Автор зізнається, що чув про такі атаки раніше, але коли одна прийшла по нього, це все одно заскочило зненацька; у втомлений або поспішний день він цілком міг би запустити npm install, не подумавши. Він поскаржився на репозиторій у GitHub, а на «рекрутерку» — у LinkedIn. Поки що нічого не змінилося, і код досі доступний.

Другий висновок — технічний: перегляд коду агентом у режимі лише читання виявився продуктивнішим за ручне читання. Бекдор був замаскований під неохайний код початківця, але агент помітив його за секунди. Практичне правило просте: відкривайте невідомі репозиторії в ізольованому середовищі й нічого не встановлюйте, доки не прочитали код.