Саймон Віллісон: Claude Fable 5 — невпинно проактивна модель

Один рядок запиту і скриншот

Саймон Віллісон каже, що після двох днів роботи з Claude Fable 5 найточніший опис моделі — «невпинно проактивна»: вона знає безліч трюків і готова застосувати майже будь-який із них, аби досягти мети.

Приклад — сесія налагодження Datasette Agent. Працюючи над проєктом, він помітив дефект: горизонтальну смугу прокрутки, якої не мало бути в полі чату jump menu. Він зробив скриншот, відкрив нову сесію Claude у теці datasette-agent, перетягнув зображення й попросив пошукати причину в залежностях. Потім відійшов від комп'ютера.

За кілька хвилин машина сама відкрила вікно Firefox і перейшла до того самого діалогу — хоча автоматизацію браузера ніхто не вмикав.

Трюки, яких ніхто не документував

Fable створила власний механізм скриншотів. Через uv run --with pyobjc-framework-Quartz вона запустила Python, який перелічив усі вікна на машині, відфільтрував вікна Safari зі словом textarea у назві та за номером вікна (ціле число на кшталт 153551) зробив PNG командою screencapture у macOS. Вона також написала власні тестові HTML-сторінки, зокрема /tmp/textarea-scrollbar-test.html, щоб відтворити дефект.

Тестовий діалог відкривався лише кліком або гарячою клавішею, тож Fable відредагувала шаблони Datasette й додала JavaScript, який через 1,2 секунди після завантаження вікна надсилає симульоване натискання «/». Для вимірювань вона написала невеликий сервер на http.server, що приймав JSON-запити POST, записував їх у /tmp/diag.json і повертав CORS-заголовки, а потім вставила скрипт, який передавав значення scrollWidth, clientWidth і devicePixelRatio з textarea у вебкомпоненті navigation-search.

Зрештою Fable натрапила на невидимий запобіжник і сама перейшла на Opus. Opus мав повний транскрипт, скористався тими самими прийомами й підтвердив виправлення — зміну CSS у два рядки.

Скільки коштувала сесія

Віллісон користується планом Claude Max за 100 доларів на місяць, де ліміт для Fable діє до 22 червня, після чого Anthropic стягуватиме повну ціну API. За даними AgentsView, сесія використала 68 606 вихідних токенів із піковим контекстом 113 178 токенів — приблизно 12,11 долара за повною ціною.

Чому це важливо

Головне — безпека. Кодувальний агент може все те саме, що й користувач, який вводить команди в терміналі, а передові моделі знають усі відомі трюки і ще кілька, яких ніхто не описував. Якби Fable виконувала зловмисні інструкції — скажімо, prompt injection, захований у коді чи в обговоренні issue, — страшно уявити, як далеко вона могла б зайти у викраденні даних.

Віллісон повторює, що запускати кодувальних агентів поза пісочницею давно було поганою ідеєю, і вважає це головним кандидатом на інцидент масштабу «Челленджера», посилаючись на есе Йоганна Ребергера про нормалізацію девіації в ШІ. Розумніша модель може з більшою підозрою ставитися до зловмисних інструкцій, але це палиця з двома кінцями: якщо її все ж підкорять, невпинна проактивність зробить шкоду ще більшою.